Що таке нейрорізноманіття?

‍

Нейрорізноманіття - це термін, який використовується для опису природних варіацій у функціонуванні та розвитку людського мозку. Концепція нейрорізноманіття полягає в тому, що відмінності в когнітивних функціях, сенсорному сприйнятті та емоційних реакціях є варіаціями, а не патологіями і їх слід приймати та поважати, а не патологізувати чи стигматизувати.

‍

Термін "нейрорізноманіття" вперше вжила австралійська соціологиня Джуді Сінгер наприкінці 1990-х років. 

‍

Нейрорізноманіття може включати низку станів, які впливають на когнітивні та поведінкові функції. Ці стани іноді називають нейродивергентними, оскільки вони відрізняються від того, що вважається типовим або нормативним діапазоном функціонування мозку.

‍

Прихильники концепції нейрорізноманіття стверджують, що суспільство має прийняти і пристосуватися до цих відмінностей, а не намагатися їх усунути або "вилікувати". Вони вказують на те, що нейровідмінні люди мають унікальні сильні сторони та перспективи, які можуть бути цінними для суспільства, і що багато викликів, з якими вони стикаються, зумовлені соціальними обставинами, а не вродженими дефектами.

‍

‍

Які стани найчастіше об'єднують під терміном нейрорізноманіття?

‍

У різних активістських спільнотах і джерелах погляди різняться, але загалом найчастіше під терміном нейрорізноманіття об'єднують наступні стани / особливості:

‍

• Розлади аутистичного спектру
• Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ)
• Дислексія
• Синдром Туретта 
• Диспраксія 
• Дискалькулія
• Порушення сенсорної обробки 
• Обдарованість
• Синестезія
• Іноді до цього переліку включають деякі психічні розлади, такі як депресія, тривога та біполярний розлад, оскільки вони також можуть розглядатися як неврологічні відмінності.

‍

Важливо зазначити, що рух за нейрорізноманіття також визнає, що досвід і проблеми кожної людини є унікальними, і їх слід поважати і враховувати у спосіб, який найкраще підходить для них.

‍

З якими соціальними складнощами і загрозами стикаються нейровідмінні люди?

‍

Нейровідмінні люди стикаються з низкою соціальних викликів і загроз. 

‍

Стигма та дискримінація:

‍

Нейровідмінні люди стикаються з негативним ставленням, стереотипами та дискримінацією з боку оточуючих через відмінності у способах комунікації, соціальній взаємодії та поведінці. Це може призвести до соціальної ізоляції, знущань та маргіналізації.

‍

Труднощі з соціальною комунікацією та взаємодією:

‍

Багато нейровідмінних людей мають труднощі з розумінням невербальних сигналів, соціальних норм і неявної комунікації, що може ускладнити для них побудову стосунків і орієнтацію в соціальних ситуаціях.

‍

Сенсорне перевантаження: 

‍

Нейровідмінні люди можуть бути більш чутливими до сенсорних подразників, таких як гучні звуки, яскраве світло або певні текстури, які можуть викликати у них дискомфорт, тривогу або навіть біль.

‍

Виконавча дисфункція: 

‍

Багато нейровідмінних людей мають труднощі з виконавчою функцією, що може вплинути на їхню здатність планувати, організовувати, визначати пріоритети та виконувати завдання. Це може призвести до проблем у навчанні, на роботі та в особистому житті.

‍

Доступ до необхідних сервісів та підтримки: 

‍

Нейровідмінні люди можуть стикатися з бар'єрами у доступі до відповідних послуг та підтримки, таких як охорона здоров'я, освіта та працевлаштування, що може посилити їхні проблеми та обмежити можливості.

‍

Як концепція нейрорізноманіття співіснує з медичними класифікаціями?

‍

Концепція нейрорізноманіття кидає виклик традиційним діагностичним класифікаціям, які розглядають неврологічні відмінності як розлади, що потребують лікування та зцілення. Парадигма нейрорізноманіття не є загальноприйнятою в медичній та психологічній спільнотах. Діагностичні класифікації, такі як DSM-5 (Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів, 5-е видання), продовжують класифікувати ці стани як розлади. Це може створити напругу між медичною моделлю лікування та моделлю прийняття і пристосування до нейрорізноманіття.

‍

З огляду на це, деякі лікарі та дослідники починають застосовувати більш нюансований підхід, який визнає різноманіття досвіду та перспектив у контексті нейрорізноманіття. Наприклад, DSM-5 включає нову діагностичну категорію під назвою "Розлад соціальної (прагматичної) комунікації", яка описує людей, що мають труднощі з соціальною комунікацією, але не відповідають критеріям розладу аутистичного спектру. Таке визнання ширшого спектру досвіду і проблем відображає зростаюче усвідомлення складності неврологічного різноманіття і потреби в більш інклюзивних і гнучких діагностичних класифікаціях.

‍

Чи можна розглядати трансгендерні ідентичності в контексті нейрорізноманіття?

‍

Трансгендерні ідентичності можна інтерпретувати в контексті нейрорізноманіття кількома способами.

‍

По-перше, деякі дослідження припускають, що серед трансгендерних людей може бути вищий рівень поширення аутизму та інших нейровідмінних варіацій. Це свідчить про те, що між цими станами і трансгендерністю може існувати зв'язок, хоча точна природа цього зв'язку не до кінця зрозуміла. Деякі дослідники припускають, що і нейровідмінні стани і трансгендерні ідентичності можуть відображати відмінності у розвитку або функціонуванні мозку.

‍

По-друге, сам досвід трансгендерності можна розглядати як форму нейродивергентності. Трансгендерні люди часто відчувають гендерну дисфорію -  дискомфорт або дистрес, що виникає через невідповідність між їхньою гендерною ідентичністю та статтю, яку їс приписали при народженні. Цей досвід дисфорії можна розуміти як різницю в когнітивній, емоційній та сенсорній обробці, пов'язаній з гендерною ідентичністю, яка є складової людського різноманіття.

‍

Нарешті, спосіб, у який трансгендерні люди орієнтуються у своїй ідентичності та досвіді, також можна розглядати як форму нейродивергентного самовираження. Це може включати використання небінарних займенників, зміну імені чи презентації або інші форми гендерного самовираження, які кидають виклик традиційним нормам та очікуванням. Ці дії можна розглядати як  важливе і цінне вираження різноманітності в людському пізнанні, поведінці та ідентичності.

‍

Коротше кажучи, досвід трансгендерності можна розуміти як форму нейрорізноманіття, що відображає варіації в розвитку або функціонуванні мозку. Визнаючи і цінуючи це різноманіття, ми можемо створити більш інклюзивне і справедливе суспільство, яке охоплює і відзначає весь спектр людських відмінностей.

‍

‍

Що таке патологізація і як вона впливає на нейровідмінних і транс людей?

‍

Патологізація - це процес маркування певної поведінки, рис чи ідентичності як ненормальних або таких, що відхиляються від норми, і діагностування їх як розладів. Це може мати значний негативний вплив на нейровідмінних людей та трансгендерних людей, оскільки цементує стигму, дискримінацію та системне пригноблення.

‍

Патологізація особливостей нейровідмінних людей породжує зосередження на "виправленні" або лікуванні їхніх відмінностей (навіть якщо це неможливо, або завдає більше шкоди, ніж користі) замість того, щоб прийняти і пристосуватися до їхніх унікальних потреб і здібностей. Це нерідко призводить до відсутності підтримки у сфері освіти, працевлаштування та охорони здоров'я, а також до соціальної ізоляції та виключення.

‍

Аналогічно, патологізація гендерної ідентичності трансгендерних людей як психічного розладу історично використовувалася для виправдання дискримінаційних і шкідливих практик, таких як конверсійна терапія, примусова стерилізація та відмова у реалізації їх прав людини. Патологізація посилює шкідливі суспільні норми та упередження та зміцнює гендерну бінарність.

‍

Чому деякі транс та нейровідмінні люди вважають, що медикалізація для них корисна?

‍

Деякі транс- та нейровідмінні люди вважають, що патологізація та медикалізація їхніх станів може бути корисною. Однією з причин є те, що діагноз може забезпечити доступ до необхідної медичної допомоги та ресурсів. Наприклад, діагноз "Гендерна дисфорія" може дозволити трансгендерним людям отримати доступ до гормональної терапії або хірургії, в той час як діагноз СДУГ може забезпечити доступ до необхідних медикаментів, а також підтримку в освіті та працевлаштуванні.

‍

Ще однією причиною може бути те, що діагноз допомагає деяким людям відчути, що їхній досвід підтверджений, і забезпечити основу для розуміння та прийняття їхньої ідентичності та поведінки їхнім оточенням. Деяким людям діагноз може допомогти зрозуміти, що їхні відмінності не є їхньою провиною, що їхній випадок не унікальний і їм можливо допомогти.

‍

Однак важливо зазначити, що хоча діагноз може бути корисним для доступу до необхідних ресурсів і розуміння себе, він не повинен бути єдиним фокусом допомоги. Вкрай важливо відійти від патологізації і перейти до більш інклюзивного підходу, який надає пріоритет автономії, самовизначенню та підтримці з боку громади. Крім того, існують побоювання щодо надмірної діагностики та можливості використання діагностичних ярликів проти людей, що призводить до дискримінації та стигматизації. Тому важливо підходити до патологізації та медикалізації з обережністю і завжди ставити на перше місце самостійність і благополуччя людини.

‍

Чому деякі нейровідмінні люди критично ставляться до концепції нейрорізноманіття?

‍

Важливо розуміти, що нейровідмінні люди не є монолітною групою, а отже, єдиної відповіді на це питання не існує. Однак є кілька можливих причин, чому деякі нейровідмінні люди можуть критично ставитися до концепції нейрорізноманіття .

‍

По-перше, деякі нейровідмінні люди вважають що нейротипові люди або організації нерідко використовують концепцію нейрорізноманіття для просування своїх власних цілей. Наприклад, деякі компанії можуть використовувати концепцію нейрорізноманіття , щоб виправдати найм нейровідмінних людей за їхні унікальні навички, але не докладаючи значущих зусиль для створення справді інклюзивного робочого місця.

‍

По-друге, деякі нейровідмінні люди можуть вважати, що концепція нейрорізноманіття  надмірно спрощує складний досвід нейродивергентності. Наприклад, деякі люди можуть вважати, що концепція нейрорізноманіття  занадто зосереджена на повазі до відмінностей і недостатньо спрямована на вирішення реальних проблем, з якими стикаються нейровідмінні люди, таких як дискримінація, стигма, відсутність доступу до відповідних пристосувань і підтримки.

‍

По-третє, деякі люди можуть вважати, що концепція нейрорізноманіття  стирає або мінімізує негативний досвід певних груп, таких як люди з важкими інтелектуальними порушеннями або ті, хто потребує значної підтримки для виконання повсякденних завдань.

‍

Загалом, важливо визнати, що нейрорізноманіття  - це складна концепція, яка розвивається і означає різні речі для різних людей. Вкрай важливо прислухатися до поглядів широкого кола нейровідмінних людей та працювати над створенням більш інклюзивного та справедливого суспільства для всіх.

‍

‍

Нейрорізноманіття та квір теорія, що спільного?

‍

Концепції нейрорізноманіття та квір-теорії мають певну схожість у тому, що обидві кидають виклик традиційним уявленням про те, що вважається "нормальним" або "типовим" з точки зору людської ідентичності та поведінки.

‍

Квір-теорія виникла в 1990-х роках як спосіб критики та спростування бінарних понять гендеру та сексуальності. Вона відкидає ідею про те, що існують лише дві фіксовані категорії "чоловік/жінка" та "гетеросексуальний/гомосексуальний", і натомість визнає, що ґендер і сексуальність є складними, мінливими та різноманітними.

‍

Так само концепція нейрорізноманіття заперечує ідею про те, що існує лише один "нормальний" спосіб функціонування мозку, і натомість визнає, що існує широкий спектр нейрокогнітивних відмінностей, які мають право на існування. 

‍

І нейрорізноманіття, і квір-теорія наголошують на важливості цінувати і поважати відмінності, а не намагатися їх усунути чи придушити. Вони відкидають ідею, що існує єдиний ідеальний або нормативний спосіб буття, і натомість прославляють різноманітність і складність.

‍

Обидві концепції також закликають до більшого розуміння та прийняття відмінностей і виступають за соціальні та політичні зміни для створення більш інклюзивних суспільств.  

Як концепція нейрорізноманіття може допомагати відстоювати права транс людей?

Концепція нейрорізноманіття може бути використана для сприяння кращій інтеграції та захисту прав трансгендерних людей кількома способами:

‍

 Визнання різноманітності гендерних ідентичностей та форм самовираження: 

‍

Так само, як нейрорізноманіття визнає природні варіації людського пізнання, важливо визнатиі варіації ґендерної ідентичності та самовираження. Визнаючи різноманіття ґендерної ідентичності та способів її вираження, ми можемо створити більш інклюзивне та доброзичливе середовище для трансґендерних людей.

‍

Виклик бінарному мисленню: 

‍

Нейрорізноманіття кидає виклик ідеї, що існує один "нормальний" або "правильний" спосіб мислення чи поведінки. Так само ми можемо кинути виклик бінарному мисленню, яке лежить в основі більшості наших уявлень про гендер. Визнаючи, що ґендер існує у вигляді спектру, а не суворої бінарної системи "чоловік-жінка", ми можемо створити більше простору для трансґендерних людей, щоб вони могли виражати себе у спосіб, який є для них автентичним.

‍

Повага до автономії та самовизначення:

‍

 Нейрорізноманіття підкреслює важливість поваги до індивідуальних відмінностей і надання людям можливості робити вибір, який відображає їхні власні потреби та вподобання. Аналогічно, ми можемо підкреслити важливість поваги до автономії та самовизначення трансгендерних людей у прийнятті рішень щодо власної гендерної ідентичності та самовираження.

‍

Вимога системних змін: 

‍

Подібно до того, як нейрорізноманіття підкреслює необхідність системних змін для створення більш інклюзивних і справедливих суспільств для нейровідмінних людей, ми можемо вимагати системних змін для створення більш інклюзивних і справедливих суспільств для трансгендерних людей. Це може включати зміни в законах і політиці, які дискримінують трансгендерних людей, а також зміни в культурних поглядах і нормах, які сприяють їхній маргіналізації.

‍

Як концепція нейрорізноманіття може застосовуватися на практиці?

‍

Розумні пристосування на робочому місці: 

‍

Роботодавці можуть впроваджувати такі пристосування, як гнучкий графік роботи, навушники з шумозаглушенням та сенсорно сприятливі робочі місця, щоб задовольнити потреби нейровідмінних працівників. Для трансгендерних працівників можуть бути створені такі умови, як гендерно-нейтральні вбиральні та дрес-код, що дозволяє прийнятне для людини гендерне самовираження.

‍

Інклюзивна освіта: 

‍

Школи можуть впроваджувати практики інклюзивної освіти, такі як індивідуальні навчальні плани та сенсорно-дружні класи, щоб задовольнити потреби нейровідмінних учнів. Для трансгендерних учнів школи можуть впроваджувати політику, яка дозволяє їм використовувати бажане ім'я та займенники, а також надавати доступ до гендерно-нейтральних вбиралень та роздягалень.

‍

Доступне медичне обслуговування: 

‍

Медики можуть впроваджувати інклюзивні медичні практики, наприклад, пропонувати більш тривалий час прийому, надавати письмову інформацію простою мовою та використовувати наочні посібники, щоб задовольнити потреби нейровідмінних пацієнтів. Для трансгендерних пацієнтів медики можуть запропонувати допомогу, пов'язану з отриманням гормонотерапії та операціями, а також забезпечити, щоб до їхніх медичних потреб ставилися з повагою і чутливістю.

‍

Підтримка громади: 

‍

Громадські організації можуть організовувати групи підтримки та соціальні заходи, які задовольняють потреби нейровідмінних і трансгендерних людей. Ці організації також можуть працювати у напрямку підвищення обізнаності та інклюзії нейрорізноманіття та гендерного різноманіття в суспільстві в цілому.

Загалом, практична реалізація концепції нейрорізноманіття передбачає визнання та врахування унікальних потреб і досвіду нейровідмінних і трансгендерних людей. Таким чином, ми можемо створити більш інклюзивні та справедливі спільноти, які поважатимуть різноманіття людського досвіду та сприятимуть добробуту всіх людей.